Але-хоп, ребятки, с вами самая настоящая наркомания! Давайте я вам расскажу, как я купила себе еду с ТГК и вдруг превратилась в неудержимую красотку. Продолжение следует!
Так вот, была у меня небольшая проблемка - хотелось чего-то новенького, экстремального и запретного. И тут мне подсказали о закладках. Хм, подумала я, почему бы и нет? Ведь жизнь одна, а скучать не хочется. Так что я решила сделать себе приятное и пошла на поиски.
Пришлось потрудиться, но в итоге я нарыла диск с таблетками. Думаю, колеса тоже не помешают, ведь с ними всё в два раза ярче! Заказала себе ещё одну партию и начала ждать своего "счастья".
И вот оно - ожидаемое счастье! Диск пришел, и я была готова вжариться в самых диких танцах и бесконечных весельях. Ещё бы, ведь я стала обладательницей герра, который обещал мне незабываемые ощущения. Мечта любого наркомана, не так ли?
Но давайте я вам скажу, что на самом деле всё не так гладко, как может показаться. Эти закладки - они как наркотическое масло в огонь. Они могут поглотить тебя с головой, не оставив никаких шансов вернуться назад. Именно так и произошло со мной.
Вначале было всё замечательно - я варила свои закладки, вжаривалась до предела и мои друзья уже заметили, как я преобразилась. Появилась неудержимая энергия, как у гонщика, и прилив красоты, как у модели из глянцевого журнала.
Я стала настоящим апером, психостимулятором, который оставался непобедимым даже после безсонных ночей. Люди вокруг восхищались моей силой воли и моей энергией. Я была не просто крашеной красоткой, я была красоткой с характером и неординарным образом жизни.
Но, друзья мои, наступило время расплата. Каждое утро я просыпалась с мыслями о том, что мне пора закончить. Моя красота начала увядать, как цветок без воды.
Меня начали мучить ночные кошмары и бессонница.
Постепенно я осознала всю опасность того, во что я попала. Маленькое приключение превратилось в глубокую пропасть, с которой я не могла выбраться. Силы воли и энергии из меня уже почти иссякли.
В итоге, я решила бросить всё это и начать заново. И с каждым днем я становилась все краше и краше, но уже не внешне, а внутри.
Я поняла, что настоящая красота - это не физическое привлекательностью, а мудрость и сила духа. Через трудности я обрела глубокий опыт и понимание того, что важно в жизни.
И сейчас, когда я смотрю на себя в зеркало, я вижу да, красотку. Но уже не ту, что была преимущественно снаружи, а настоящую женщину с сильной волей и умом.
Итак, ребятки, не поддавайтесь искушениям и не позволяйте себе превратиться в заложника наркомании. Помните, что настоящая красота - это несравненное чувство свободы и гармонии внутри себя.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
